Теоретики

Орфографія – це система загальноприйнятих правил про способи передачі усного мовлення в писемній або друкованій формі.

Терміну грецького походження  «орфографія»  відповідає українське слово «правопис», але воно ширше за значенням, оскільки включає ще й «пунктуацію».

Правопис =
орфографія + пунктуація

   Фонетичний —  написання слова точно відображає його літературну вимову.

   Морфологічний — написання слова розходиться з його звучанням. Значущі частини (морфеми) у споріднених словах або граматичних формах того самого слова вимовляються по-різному, але пишуться однаково.

   Традиційний (історичний) — написання слова не можна пояснити ні вимовою, ні аналізом морфем. Слова пишуться так, як прийнято за усталеною традицією:

    яблуко (біл. яблык, рос. яблоко), щока (біл. шчака, рос. щека); левада, лимон, кишеня; фізика, факт, формула, фея (запозичені); хвилина, хвіртка, хвороба, хвастун (українські);

журі, тонна, бароко, Гюго, Голландія; митець (хоч мистецтво), натхнення (хоч надихати).

   Смисловий (диференційний) — написання однозвучних слів залежить від їхнього значення. Наприклад:

написання великої чи малої літери: Любов (ім'я) — любов (почуття); Орел (місто) — орел (птах);

написання слів разом чи окремо: з гори (з пагорба) — згори (зверху); на  пам'ять подарувати (прийменник + іменник) ;напам'ять вивчити (прислівник); про те (прийменник + займенник) — проте (сполучник).

Розрізняйте значення слів у контексті!